Канабис ГИДРОПОН Саки Каннабис Bruce Banner

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Начнем с того, что я решил найти дилера и купить пару закладок. Разведывая по городу, я обратил внимание на одного ушибленного парня, который нес с собой сумку. Задумавшись, я подошел к нему и предложил ему спиды. Он сразу же понял, что я в курсе дела и молча достал маленькую нагруженную по самые уши сумку.

Распаковывая ее, я увидел разнообразие наркотических средств - амфетамин, экстаз, говно. Он предложил мне взять шишки марихуаны, чтобы мой бодрый образ жизни дополнился еще одним ароматным опытом. Я не стал медлить и сразу купил парочку у него.

Вернувшись домой, я не мог остановиться на достигнутом. Ведь шишки марихуаны - это только начало. Я решил накачать свой пресс, чтобы кубики на животе вызывали зависть у всех гопников.

Для начала, я приступил к выполнению упражнений. Силовые тренировки, подтягивания, отжимания - все это стало моей религией. Я посмотрел видео на YouTube, чтобы узнать о самых эффективных упражнениях для создания кубиков на прессе.

Собрав всю свою силу воли, я регулярно выполнял тренировки, не смотря на то, что мои мышцы были ушибленные от предыдущих занятий. Я чувствовал, как бодряк разливался по моему организму, придавая мне силу и энергию. Наркомания и тренировки стали моим новым наркотиком, который я употреблял каждый день, чтобы достичь своей цели.

Неделя за неделей проходила, а мои кубики становились все более заметными. Шишки марихуаны лишь усилили мое рвение и придали комфорт после изнурительных тренировок. Я начал чувствовать себя настоящим наркоманом, вливающим в себя новую порцию энергии и счастья с каждым вдохом и каждым подтягиванием.

Когда накачал пресс до предела и получил заветные кубики, я почувствовал себя самым счастливым человеком на свете. Я был готов показывать свое амплуа наркомана и гопника вместе, ведь теперь у меня было все - и закладки, и сила, и шикарный пресс. Я был непобедим и неподражаем, готовый встретить любые испытания, которые наша дикая наркоманская жизнь могла бросить мне на пути.